8 Березня – свято жінок, весни і любові !

  Так, на сьогоднішній день 8 березня це свято жінок, весни і любові. Всі ми звикли, що в цей день чоловіки, ніби прокинувшись від сну, помічають, що навколо них є жінки, дарують їм квіти, подарунки, говорять прємні слова про любов і красу і навіть беруться за виконання домашніх справ. Не знаю як жінкам, а нам, чолвікам, це приємно робити. Відчуваєш себе не замученим повсякденними турботами "мужиком", а справжнім  "мачо". І  недаремно це жіноче свято ми також називаємо днем весни і любові. Весною прокидається природа, прокидаються і природні людські інсктинти.

     За довгі роки існування цього свята з ним відбулися метаморфози, як і з більшістю інших свят.І які б не були причини його виникнення, а люди будуть пристосовувати його до своїх природних потреб, до свого світосприйняття, до глибинних народних традицій.
А задумувалося це свято зовсім не святом, а міжнародним днем боротьби жінок за свої громадянські права і перш за все, за виборче право.
Порившись в інтернетрях, я з подивом встановив, що хоч офіційна історія 8 березня починається в 1910 році, його походження оповите таємницею і навколо нього створено безліч легенд і домислів. І я побумав: «А як же інакше! Там де жінка, там завжди таємниця.”
Так що, якщо вам цікаво, давайте трошки помандруємо в минуле.

Перш за все нам потрібно ознайомитись з такими поняттями, як фемінізм і емансипація.
Фемінізм (лат. femina- жінка) – суспільно-політичний рух, ціль  якого надання жінці повних громадянських прав. В широкому розумінні – прагнення до рівноправ’я жінок і чоловіків у всіх сферах суспільства. Витоки фемінізму загальнопринято датувати кінцем XVIII-початком XIX століття. В цей час набуває широкого розповсюдження думка, що жінка займає пригноблене становище в суспільстві. Вперше вимоги рівноправності були висунуті жінками під час війни за незалежність США (1775-1783). Першою американською феміністкою рахують Абігейл Сміт Адамс (1744-1818). Вона увійшла в історію фемінізму знаменитою фразою: «Ми не будемо підкорятись законам,  в прийнятті яких не брали участі і владі, яка не представляє наших інтересів.» Але, як відомо, знамениті поправки до Конституціі США (Біль про права) гарантували ці права тільки білим чоловікам Америки.

У Франції, з початком Великої французької революції 1789 року почав виходити перший журнал, присвячений боротьбі жінок за рівність, виникли жіночі революційні клуби, члени яких брали участь у політичній боротьбі. Однак французька Конституція 1791 року також відмовила жінкам у виборчому праві. В тому ж році Національним зборам Франції була запропонована Декларація прав жінки і громадянки, підготовлена Олімпією де Гуж, в якій вимагалося визнання повного соціального і політичного рівноправ’я жінок. Тоді ж була створена перша жіноча політична організація «Товариство жінок – революційних республіканок», однак в 1793 році її діяльність була заборонена Конвентом, а згодом була відправлена на гільйотину і автор декларації Олімпія де Гуж (до речі, їй належать слова “Якщо жінка достойна піднятись на ешафот, то вона достойна ввійти і в парламент”). В 1795 році жінкам Франції заборонили з’являтись в громадських місцях і на політичних зборах, а в 1804 році імператор Наполеон видав указ, який оголошував, що жінка немає ніяких громадянських прав і знаходиться під опікою чоловіка. І це все в країні Жанни д’Арк?

Першими виборче право отримали жінки Нової Зеландії в 1893 році і Австралії- в 1902 році.Пізніше Фінляндії- в 1906 році, Норвегії- в 1913 році, Данії і Ісландії- в 1915 році, Росії- в 1917 році, Канаді-в 1918 році, США- в 1920 році, Великобританії- в 1931 році.
Емансипація (лат. emancipatio) – більш вузький термін і означає звільнення від якої-небуть залежності, відміна обмежень, урівнювання в правах.

В 1910 році німецька соціалістка Клара Цеткін запропонувала на Другій міжнародній соціалістичній жіночій конференції, яка проходила в Капенгагені 27 серпня (в рамках восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу) встановити день боротьби за права жінок. За пропозицією члена ЦК соціал-демократичної партії Німеччини Олени Грінберг прийняли дату проведення цього дня – 19 березня. Перший Міжнародний жіночий день відзначався в Німеччині, Австрії, Данії і Швейцарії 19 березня 1911 року.В цей день проходили багатолюдні мітинги з вимогами рівних прав для жінок. В 1914 році  Міжнародний жіночий день було проведено 8 березня, тому що він випав на неділю. Ну а після цього навколо  свята почали створюватись романтичні і зовсім не романтичні міфи і домисли.

Виявилося, що ще древні римляни відзначали жіночий день (правда не міжнародний). Серед багатьох римських богинь була богиня Юнона, жінка верховного бога Юпітера, богиня шлюбу, материнства, покровителька успіху і перемоги. В честь цієї богині 1 березня відзначалося свято матроналії. Це свято  святкували матрони – вільнонародженні римські жінки, які були в законному шлюбі. В цей день вони отримували подарунки від чоловіків, давали рабиням вихідний і святково одягнуті, з вінкими квітів на головах, йшли чомусь в храм іншої богині - Вести, яка рахувалася богинею домашнього вогнища і берегинею римської держави. Тут для нас є багато незрозумілого. Це було свято на честь богині Юнони, чи на честь жінок? Чому йшли не в храм Юнони, а в храм Вести? В урочистостях брали участь тільки жінки, а що робили чоловіки? Чи було це і їхнім святом також? І чи знали про цю традицію жінки-соціалістки в 1910 році?

Інша група міфів виникла навколо самої дати 8 березгня. З одного боку, як видно з історії проведення перших міжнародних жіночих днів, ця дата була різною і закріпилась за 8-мим березня тільки в 1914 році. Але одна із гіпотез стверджує, що дата вибрана Кларою Цеткін і не випадково, а на честь єврейського свята Пурім, оскільки вона була єврейкою. Інші джерела говорять що вона була чистокровною «арійкою” Клархен Ейснер з саксонського містечка Відерау.
Що це за свято Пурім. Це свято в честь героїні єврейського народу Есфір, яка своїми любовними чарами врятувала євреїв від винищення персами. ЇЇ історія докладно описана в одноіменній книзі, яка входить в склад Біблії.

Інша версія говорить, що дата проведння Міжнародного жіночого дня вибрана в пам'ять про події 8 березня 1857 року в Нбю-Йорку, коли працівниці текстильних фабрик пройшли маршем  по вулицях міста. Цю подію ще називають «Маршем пустих каструль”. Але інші джерела стверджують, що ніяких згадок процю подію в американських газетах того часу немає. Дива дивні. Так докладно описані традиції римлян дві тисячі років тому і нічого не відомо про 1857 рік. Але як би там не було насправді, жінкам в Нью-Йорку було за що боротися. На той час вони працювали по 16 годин, в тяжких умовах і за мізерну плату.

В Російській імперії це свято вперше відзначалося в 1913 році в Петербурзі.   23 лютого 1917 року (за новим стилем 8 березня) жінки Петрограда вийшли на вулиці міста з лозунгами «Хліба і миру”. Мітинги переросли в масові демонстрації, 24- 25 лютого оголошено загальний страйк, а 27 лютого страйк переріс в збройне повстання- почалася Лютнева революція 1917 року.

З перших років Радянської влади Міжнародний жіночий день став державним святом. З 1965 року цей день стає вихідним і все більше і більше втрачає політичне забарвлення і стає святом жінок, весни і любові.
Фемінізм, на хвилях якого виник Міжнародний жіночий день, зараз вже не можна назвати значним громадським рухом. Свято, яке з'явилось, як його прапор, змінилося до невпізнанності – тепер воно набагато більше подібне на древнє римське свято богинь Юнони і Вести. Черговий виток історії повернув нас до вічних цінностей, доказуючи, що жінки і чоловіки недарма створені різними. Але жіночий день, який почали відмічати наші бабусі, виконав своє призначення, тепер кожна жінка може вибирати собі свою долю. Чи буде вона президентом, чи прем’єром, чи домогосподаркою, чи бізнес-леді, чи доброю мамою – це її власний вибір не обмежений ніякими догмами.
Бажаю всім жінкам щастя, любові і краси.

Олесь Тягнирядно.

За матеіалами: http://www.ukrinfocafe.com