Відділ освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Вівторок, 25.09.2018, 20:06
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Результати олімпіад [211]
Оголошення [55]
Вітання [56]
Цікавинки [22]
Про ЗНО [275]
Абітурієнту [39]
Наші досягнення [381]
Події/Дати [50]
Учителям [88]
Актуальні новини [417]
Районні заходи [432]
Новини закладів освіти [22]
НУШ [10]
Новини РМК
Головна » 2018 » Серпень » 22 » Дисграфія. Як учитель може допомогти учню бути успішним
Дисграфія. Як учитель може допомогти учню бути успішним
09:30

Дисграфія це особливість, коли людині важко писати і, відповідно, опанувати цю навичку. Тим не менше, є методики і поради, як полегшити навчання таким дітям у звичайному класі. Як це зробити?

Педагоги практично нічого не знають про дисграфію – але це не їхня провина, їх ніхто цього не вчив. Дисграфіков у світі близько 20%. Кажуть, що їх кількість збільшується. Можливо, це пов’язано з тим, що раніше про цю особливість не знали. Її почали розуміти лише близько 45-50 років тому.

Ці люди мислять образами, і діти з дисграфією вивчають мову теж через образи (коли маленькі й ще не вміють писати). Мама каже: “Закрий двері” – і закриває двері (тобто показує). Це образ.

Коли дитина вчиться читати, стикається з символами (буквами). Для неї це складно. Але вона все одно якось намагається читати. І читає, наприклад, “люди йшли по стежці крок за кроком”. Вона розуміє, як це – “закрий двері”. А “крок за кроком” – це як? У дитини немає на це образу.

Виходить, що її мозок починає працювати на те, щоб витягнути цей образ, а його немає. У цей час усі діти вже читають далі, а вона намагається знайти образ. У підсумку, дитина витрачає велику кількість енергії: втомлюється і відволікається, наприклад, на пташку. Тому дисграфія завжди супроводжується синдромом дефіциту уваги. І тоді кажуть: “Він не може писати, тому що неуважний, непосидючий і взагалі ледар”. А насправді дісграфіки – це не те, що не ледарі. Це орачі. Тому що нам, щоб зрозуміти текст, достатньо прочитати один раз, дисграфіку – 10 разів.

Є маркери, як за почерком можна зрозуміти, що, можливо, є проблеми з письмом. Але важливо не забувати, що вчителі – не лікарі й діагнози не ставлять. Але вони можуть відстежити якісь прояви.

Синдром дефіциту уваги – один з них. Проте дисграфія йде поруч з ще трьома компонентами: дислексія, дискалькулія, диспраксія.

Дислексія – це коли є проблеми з розумінням мови. Дискалькулія – ​​коли є чітко виражена проблема з цифрами: з запам’ятовуванням, написанням і обчислювальними діями. Диспраксія – порушення орієнтації в просторі або координації рухів. Тому такі діти не можуть зловити м’яч з відстані двох метрів. Вони хочуть, але не можуть правильно розрахувати відстань і траєкторію польоту. Такі діти також вдаряються об кути меблів, хоча впевнені, що їх обходять.

Майже жоден дисграфік не може зав’язати шнурки. Це начебто просто, але і складно. Якщо в нас немає кросівка і шнурків – як пояснити, як їх зав’язати? Як дитина вчиться зав’язувати шнурки? Вона дивиться, як це робите ви – і повторює. Іноді придумує свій спосіб зав’язування. Але для дисграфіка це складна маніпуляція, тому що складається з кількох одночасних дій.

До цього всього (дисграфія, дислексія, дискалькулія, диспраксія), як наслідок, додається синдром дефіциту уваги. Це означає, що в людини з дисграфією, обов’язково є все інше. Але щось одне або два буде яскраво виражено.

У всьому світі говорять, що остаточний висновок, що в дитини дисграфія, можна зробити в першому півріччі другого класу. Це час, коли дитина повинна сформувати навичку письма. У першому класі, коли дитина тільки починає писати, ми можемо помилитися.

Як визначити ознаки дисграфії

Перше. Дитина починає рядок у будь-якому місці, де їй заманеться. Так через почерк проявляється диспраксія. Також може почати рядок внизу – і повести вгору, або вгорі – і повести вниз.

Друге. Букви різного розміру. Великі, маленькі, круглі, квадратнітрикутні, треугольненькіе, гострі – це все в одному тексті.

Третє. Відсутність пробілів між словами або, навпаки, пробіли між складами. Така дитина не розуміє, де починається і закінчується слово. Знову-таки – так мозок проектує диспраксію.

Четверте. Розділові знаки – або їх відсутність, або після кожного слова. Дитина розуміє, що десь треба поставити кому і крапку, але не знає де. Тому ставить деінде.

П’яте. Іноді бувають дзеркальні відображення букв. Практично в усіх дітей це буває, коли вони тільки вивчають букви. До 6 років – це нормально. Але дитина після 6-ти повинна запам’ятати.

Шосте. Нелогічні помилки. Наприклад, людина хоче написати “жаба”, а пише “бажа”. Або замість “домашня робота” пише “шадомня робота”.

 

Як полегшити навчання для дисграфіків

Є прості рекомендації західних фахівців, як вчити дисграфіків у звичайній школі. Ось що їм може допомогти.

Перше. Розділяйте одне велике завдання на кілька маленьких. Наприклад, є вправа з української мови: “Прочитайте текст, підкресліть іменники, вставте пропущені літери”. В одному завданні – відразу три. Для дисграфіків потрібно складати завдання таким чином: “Пункт 1. Прочитайте текст” – і більше нічого. Дитина прочитала текст. Далі – “Пункт 2. Вставте пропущені літери” – вона вставила. І третє завдання – “Підкресліть іменники”. Тоді їй буде легше впоратися з вправою.

Друге. Бажано супроводжувати завдання візуалізацією – тобто образами. Щоб допомогти мозку дитину зрозуміти, про що це взагалі.

Третє. Завдання, в яких потрібно вибрати один варіант з п’яти, – протипоказані. Для дисграфіків – максимум три варіанти (і то, це складно). Краще два. З двох варіантів дитина може вибрати, з п’яти – ні.

Четверте. Важливо виділяти іншим шрифтом щось важливе (тобто давати інший образ). Наприклад, у завданні важливо вивчити якесь слово. Цю фразу потрібно виділити іншим шрифтом: “Прочитайте текст і запам’ятайте це слово. Цей виділений образ буде для дитини маркером, який полегшить сприйняття.

Вчені підрахували, що в кожній мові є приблизно 200 слів без образу (прийменники). Працюючи з дисграфіками, корекційні психологи насамперед мають на меті дати цим дітям образи на ці слова. Ця робота займає 5 днів по 6 годин. Психологи в Ізраїлі розповідали мені, що дитині легше вивчити вірш, якщо вона його виліпить з пластеліну, ніж читатиме з книжки. І вони так само виліплюють образи. Наприклад, “поїзд проїхав під мостом”. Для розуміння дитина ліпить з пластеліну міст, поїзд і їздить під мостом. Тобто грається.

Таким чином у неї формується образ, як це – “під”. І коли у тексті наткнеться на слово “під”, то відразу витягне цей образ. То було під мостом, а це – під столом. І так з усім іншим прийменниками.

Якщо дитина пише в початковій школі, як “курка лапою”, то скоріше за все їй не вистачає рухів. Я перевірила це на практиці. Як тільки до мене приходять з підозрою, що з дитиною щось не так (некрасиво пише), то, як правило, це означає, що вона мало бігає, грає в м’яч (мається на увазі звичайна дитяча активність, а не специфічна). Тому якщо ви бачите таку проблему в дитини, порекомендуйте батькам, щоб вона більше бігала.

 

Категорія: НУШ | Переглядів: 35 | Додав: sasha130380 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Відділ освіти у соцмережах
Locations of visitors to this page Locations of visitors to this page
Нормативні документи 2016/2017 навч.рік
Locations of visitors to this page
Корисні посилання






Друзі сайту

Линейки для форума и блога lines.net.uaCopyright MyCorp © 2018 Сайт управляється системою uCoz