Відділ освіти Здолбунівської районної державної адміністрації П`ятниця, 29.03.2024, 09:52
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Результати олімпіад [272]
Оголошення [83]
Вітання [72]
Цікавинки [26]
Про ЗНО [280]
Абітурієнту [43]
Наші досягнення [451]
Події/Дати [51]
Учителям [90]
Актуальні новини [450]
Районні заходи [592]
Новини закладів освіти [22]
НУШ [16]
Новини РМК
Головна » 2009 » Лютий » 26 » Кар'єра вчителя: покликання чи безвихідь?
Кар'єра вчителя: покликання чи безвихідь?
21:41

Чи не забагато роботи при такій мізерній зарплатні? Багато хто вважає, що дійсно забагато. Переважно ті, хто вчителем не працює. Більшість учителів думають так само, проте чомусь професію не змінюють, а продовжують працювати у школі. Чому?

Сьогодні Україна розвивається як незалежна, самостійна держава. Безперечно, майбутнє нашої країни в руках молодого покоління, адже саме ті, хто народився у вільній (хоча б і на словах) країні, можуть, не озираючись назад, створити сучасну розвинену державу. Усе змінюється, і в батьків лишається дуже мало часу, який би вони могли присвятити вихованню дітей, адже фінансове питання зараз турбує як ніколи. Тому проблема навчання, а паралельно й виховання нового покоління лягає на плечі шкільних вчителів.

Мрії, сподівання та реальність

Так, яким дивом у нашій країні ще існує професія «учитель», дійсно не зрозуміло. Адже працюючи і на роботі, й удома, вирішуючи проблеми та конфлікти дітей, виховуючи їх, як винагороду вчитель отримує в середньому 800-1000 гривень. Ці кошти аж ніяк не є бальзамом для зіпсованих нервів. Тому стати вчителем сьогодні мріє все менше дітей та підлітків і ще менше студентів педагогічних спеціальностей після отримання освіти йдуть працювати до школи.

Молодих учителів відлякують фінансові проблеми, пов'язані з такою роботою. Закінчивши університет, вони розуміють, що без досвіду роботи, стажу не матимуть ніяких додаткових відсотків до заробітної платні, а жити за 500-600 гривень на місяць - нереально. Тому працювати за спеціальністю вирішують одиниці. Деякі ж з ентузіастів, пропрацювавши один-два роки, не витримують напруження, можливих конфліктів із досвідченими колегами, які критикують викладання, та залишають роботу. Але все одно хтось залишається. Із чим це пов'язано?

Насамперед головний чинник, який керує молодим учителем, - це любов до своєї роботи. Вдячної чи не вдячної, але улюбленої, цікавої, «своєї». Адже залишаються вони працювати в сучасній школі лише тому, що не уявляють свого життя без неї, без учнів, без викладання. Це справжні фанати своєї справи. Вони сподіваються, що коли-небудь, згодом, їхню працю згадають, що вони будуть корисними тому суспільству, дітей якого навчають. Також вони сподіваються, що прийде час, коли держава та влада згадають, що країні потрібна освічена, вихована молодь, яка буде спроможна зробити щось для розвитку цієї країни.

Вибір завжди є ...

Справа в тому, що не тільки самі вчителі вважають вибрану професію невдячною та важкою. За результатами проведеного опитування, дев'ять із десяти респондентів на запитання «Чи хотіли б ви працювати вчителем?» відповіли «ні» й обґрунтували відповідь відомими фактами низької зарплатні, «важких» і невихованих дітей, величезним фізичним і психологічним навантаженням.

Але вчителі, які працюють більше трьох років, на запитання «За що ви любите свою професію?» відповідають майже однаково: «Я люблю дітей, своїх учнів». А потім додають, що не уявляють свого життя без роботи у школі. Так, хороший учитель, відданий своїй роботі, зможе навчити й виховати і старанну, здібну дитину, і некерованого розбишаку, з кожним знайти спільну мову, заробити в дітей авторитет.

До речі, авторитет. Отримати повагу від сучасних дітей надзвичайно важко. Адже ті часи, коли батьки виховували в дітей повагу до старших, та й просто оточуючих людей, уже минули. Нинішні діти визнають авторитет лише тієї людини, яка цього варта. І їм дуже важко зрозуміти, що людина, яка не має дорогого одягу, мобільного телефону, авто, може викликати повагу, оскільки звідусіль - із засобів масової інформації, реклами - лунають думки, що авторитет може мати лише заможна людина. І, таким чином, до обов'язків учителя додається завдання виховати повагу до оточуючих, певні моральні принципи, втлумачити етичні принципи.

Справжній учитель від Бога не робить із цього проблеми. Він уважає це своїм найпершим обов'язком - виховати дитину освіченою, культурною, цілеспрямованою, творчою особистістю. Чи вважають вони, що їхня праця приречена на невдячність із боку держави, суспільства, учнів і батьків? Ні, вони працюють, щоби з часом країна отримала вдячне покоління.

Не можна сказати, що, вибираючи професію вчителя, людина опиняється в безвихідному становищі. Вибір завжди є, до того ж усвідомлений. Можна покинути школу, змінити фах, попрацювати на базарі, як це робили в 90-х роках, забути про гордість, освіту й амбіції. Але залишаться ті, хто справді любить свою роботу й живе нею.

У сучасній Україні кар'єра вчителя - це справжня самопожертва людини. Стати вчителем може тільки той, хто відчуває покликання до цього, упевнений у своєму прагненні та своєму виборі. Стати вчителем - це на все життя. «Це - як наркотик, - сміючись, додає молода вчителька, - спробуєш один раз і вже не зможеш жити без цього. Діти - це все!»

І справді, якщо діти для вас - усе, ви не помились із професією. Клас уже чекає, вам - до школи.

Автор: Д. Квітка

По матеріалам: Освіта-ua
Категорія: Учителям | Переглядів: 1862 | Додав: zdosvita | Рейтинг: 4.0/2 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Відділ освіти у соцмережах
Locations of visitors to this page Locations of visitors to this page
Нормативні документи 2016/2017 навч.рік
Locations of visitors to this page
Корисні посилання






Друзі сайту

Линейки для форума и блога lines.net.uaCopyright MyCorp © 2024 Сайт управляється системою uCoz